Як Кремль придушує волю народу під час війни та кризи
Тарас Шевчук
З 18 по 20 вересня, протягом трьох днів і трьох ночей, у Росії відбувалися «голосування» до Державної думи. Уже кілька десятиліть у країні не проводяться вільні, демократичні вибори. Зокрема, з приходом до влади Путіна вибори стали суто формальністю в межах режиму, центральним органом якого є ФСБ — прямий наступник КДБ. Державна дума і Рада Федерації виконують суто декоративну функцію, а жменька партій, представлених у парламенті, перебуває під суворим контролем Кремля.
Під час останнього електорального процесу російський режим продемонстрував свою крайню вразливість. До цього призвели глибока економічна, соціальна, демографічна, політична та військова криза, спричинена глухим кутом в імперіалістичній війні в Україні. Відверто сфальсифіковані результати «виборів» вкотре осоромили путінську Росію на весь світ.
Жорстокі репресії з боку режиму тримають російських громадян у постійному страху. Розв‘язана Путіним війна суттєво погіршила їхнє становище: спершу вона забирала життя представників десятків пригноблених народів, найбідніших жителів віддалених регіонів, а тепер полювання на призовників зачіпає вже й населення великих міст. Водночас багато росіян із гострою іронією висловлюють своє неприйняття війни, формально названої «спеціальною військовою операцією». Саме тому серед них закріпилася глузлива назва для виборів у воєнний час, у нечесності яких ніхто не сумнівається, — «спеціальна виборча операція».
Диктатура під ширмою президентсько-парламентської системи
Партій, які режим допускає до виборів, небагато.
Партія влади «Єдина Росія» (ЄР), списки якої очолили воєнні злочинці, високопосадовці на кшталт міністра закордонних справ Сергія Лаврова або голови ЄР, експрезидента Дмитра Медведєва.
«Комуністична» партія Російської Федерації (КПРФ), заснована 1993 року, позиціонує себе як пряма спадкоємниця КПРС. Очолює її незмінний генсек Геннадій Зюганов — великодержавний шовініст, який називає себе «патріотом». КПРФ заявляє, що захищає «найманих працівників»; частину її електорату становлять мільйони співробітників держустанов і військово-промислового комплексу, вчителі, лікарі, медсестри… Однак її керівництво представляє інтереси великого бізнесу, орієнтованого на внутрішній ринок, і агропромислових компаній, створених у процесі приватизації та укрупнення сільськогосподарських угідь.
Ліберально-демократична партія (ЛДПР) — ультраправа політична сила, що проповідує ксенофобію, великодержавний шовінізм і імперський авторитаризм щодо колишніх радянських республік. Абсолютно очевидно, що слово «демократична» в її назві позбавлене будь-якого смислу.
Четверта партія, що виникла в епоху Путіна, — «Справедлива Росія» (СР). Під «соціал-демократичною» оболонкою СР приховує свою соціал-шовіністичну сутність і прагнення до встановлення державного капіталізму.
Напередодні нинішньої, спричиненої війною, кризи Кремль заохотив створення нового монстра: партії «Нові люди», сформованої з «аутсайдерів», які висувають свої кандидатури на противагу старим політикам. Ця партія, хоч і є проєктом адміністрації президента, демонструє відносно швидке зростання.
Усі ці партії відкрито підтримують війну.
«Яблуко»: засуджені за заклик до миру!
Елементом сюрпризу на цих виборах стала партія «Яблуко». Стара неоліберальна партія, заснована 30 років тому і, мабуть, єдина незалежна опозиційна сила, що якось продовжує свою діяльність у Росії. Назва, яка звучить як фрукт, походить від прізвища її засновника Григорія Явлінського, автора капіталістичного економічного плану Горбачова, відомого як «план 500 днів».
Програма «Яблука» на цих виборах полягала в тому, щоб покласти край війні; кампанію вони вели під гаслом «За мир і свободу». На останніх виборах «Яблуко» не подолало прохідний бар’єр для отримання місць у парламенті. Однак на тлі зростання прагнення до припинення війни «Яблуко» почало набирати в опитуваннях щонайменше 14% підтримки! Безпрецедентне зростання для незалежної опозиції в Росії. Бум популярності партії, що відображав настрої молоді середнього класу великих міст, викликав серйозну тривогу в кремлівських спецслужбах.
Тож через деякий час Верховний Суд РФ оперативно анулював участь федерального списку «Яблука» у виборах. Проти багатьох видних партійців було порушено кримінальні справи. Лев Шлосберг, один із заступників голови партії, був засуджений до 11 років позбавлення волі, а Максим Круглов, інший заступник, — до 7 років. Крім того, було заборонено їхніх спостерігачів на виборах. Так було завдано удару по єдиній відкрито антивоєнній опозиції.
Заборон було замало: влада вдалася до нахабних фальсифікацій
Занепад правлячої партії «Єдина Росія» в очах мас настільки очевидний, що режиму довелося вдатися до найрізноманітніших засобів фальсифікації, щоби намалювати потрібний результат. ЄР, партія влади, не могла дозволити собі втратити навіть жменьку голосів після майже п’яти років війни. Завдання полягало в тому, щоб поліпшити свій результат порівняно з минулими виборами та продемонструвати «усезагальну підтримку» путінського курсу.
Елла Памфілова, яка очолює ЦВК уже 10 років, виконала своє завдання, намалювавши ЄР безпрецедентні 57% голосів — і це лише за федеральними списками, без урахування одномандатників. Не варто сумніватися, що Путін щедро винагородить Памфілову за її вірність.
Тут ми наводимо лише деякі дані, що свідчать про ретельну роботу фальсифікаторів.
Приблизно кожного десятого кандидата було усунуто від участі у виборах. Близько 500 осіб були позбавлені реєстрації або виключені з інших причин.
На окупованих територіях і в прикордонних зонах було організовано аномальне дострокове голосування: понад 4 мільйони людей проголосували достроково. Водночас в інших 37 регіонах це зробили лише близько 260 000 осіб.
Іноземних спостерігачів не було. На окупованих територіях України також не надали доступу спостерігачам. Там не були оприлюднені ні адреси виборчих дільниць, ні місця голосування. Широко використовувалися пересувні урни для голосування та голосування на території військових частин. Стандартного відеоспостереження не велося.
Мали місце випадки примусу до електронного голосування. На людей чинили тиск, змушуючи голосувати електронно на роботі, у школі й навіть на самих виборчих дільницях. Часто паперові бюлетені видавали лише на явну вимогу виборця. У неділю, 20 вересня, на багатьох виборчих дільницях виникли проблеми з видачею паперових бюлетенів, що спричинило збільшення черг і підштовхнуло частину людей до вибору електронного голосування.
Явка під час електронного голосування була підозріло високою: у Москві за перші дві години електронно проголосували близько 750 000 осіб. Це приблизно втричі більше, ніж на виборах 2021 року!
Перед виборами зникла одна з кандидаток — Юлія Кузнєцова зникла незадовго до початку голосування. Згодом її спостерігачів почали виганяти з виборчих дільниць на підставі сфабрикованої «скарги».
Спостерігачів примусово виганяли з виборчих дільниць під надуманими приводами; деяких навіть затримувала поліція. У перший день голосування на виборчі дільниці не допустили щонайменше 1 334 спостерігачів, які представляли КПРФ і «Яблуко». Лише у Воронезькій області не допустили 481 спостерігача від КПРФ.
У Краснодарі два члени виборчої комісії в присутності працівника поліції відкрили захищені урни та підмінили бюлетені. У Якутську деякі спостерігачі застали голову і заступника голови виборчої комісії за тим, як ті вночі відкривали захищену урну для бюлетенів. Згодом бюлетені, що містилися в ній, були визнані недійсними. Після перевірки в Орловській області 250 бюлетенів із переносної урни були визнані недійсними.
Тих, хто подавав скарги на порушення виборчого процесу, залякували, затримували, штрафували та звільняли.