24 червня увійде в історію як день, коли Путін уперше за 24 роки відчув, що його влада похитнулася і може впасти
Міжнародний Секретаріат МЛТ-ЧІ
Що буде в найближчому майбутньому з цією силою ? Нам важко передбачити це з упевненістю .
Але зрозуміло, що путінський режим озлоблений від верху до низу стратегічною поразкою, якої він зазнає під час вторгнення, окупації та затяжної війни в Україні. Головне, так відбувається тому, що цій геноцидній агресії російської військової машини
протистояв і протистоїть героїчний опір Збройних сил України, що складаються в переважній більшості з робітників і трудящих сіл та міст країни.
Хто такий Пригожин і що таке ПВК “Вагнер”?
Пригожин – колишній засуджений за грабежі, який у 90-х роках “перезапустив” своє життя на волі, продаючи хот-доги, а потім відкривши ресторани в Санкт Петербурзі. Путін заохочував його кулінарні таланти і приводив у його ресторани “прославлених” іноземних гостей. Що цікаво, так це те, як режим Путіна, заснований на ФСБ (колишньому КДБ), зміг перекидати Пригожина через відносини з держапаратом, щоб він став офіційним постачальником харчування для Кремля і потім постачальником їжі для всіх збройних сил Російської Федерації. А звідти вже до заснування справжньої фінансової і медійної імперії, де приватна військова компанія “Вагнер” (ПВК) – всього лише одна з компаній у групі, підконтрольній олігарху Пригожину, яка як мінімум до початку війни входила до складу кола, близького до Путіна. ПВК “Вагнер” роками вербує найманців, які втручалися і продовжують діяти в різних військових конфліктах на різних континентах: Сирія, Малі, Судан, Донбас, Україна з 2014 року… Серед найнятих нею – численні колишні офіцери всіх родів військ Російської Федерації та інших країн, причетних до контрреволюційних дій путінського режиму. Незважаючи на метод громадянської війни, використовуваний “Вагнером” для перемоги над масами, грабежі і для їхніх господарів тривають.
Держава і монополія на насильство
Створення приватних військових компаній характерне не тільки для Росії або режиму Путіна- ФСБ. Ці “компанії” діють і в інших збройних силах. Найбільш відомим є ПВК “Blackwater”, найнята американським імперіалізмом для дій в
Афганістані та Іраку і налічує тисячі солдатів. Звинувачена в тортурах і вбивствах, ця компанія змінила назву, але діє досі.
У путінській Росії численні контрреволюційні втручання призвели до того,
що ці формування розрослися до крайності. Перед українською війною кожне
олігархічне угруповання хизувалося власними збройними силами з їхніми багатотисячним контингентом. У “Вагнера”, найчисленнішого, було 50 000 осіб, але вона не єдина; є ще “Потік”, що фінансується “Газпромом”, “Патріот”,що належить не кому іншому, як міністру оборони Шойгу, який підписує “контракти” з ПВК. Однак конфронтація між цими організаціями є результатом – не менше – рішучого опору українських мас. рішучого опору українських мас, який паралізує путінські військові наступи, змінюючи співвідношення співвідношення наступи, змінюючи співвідношення сил на місцях. Моральний дух українського опору контрастує з деморалізацією російських збройних сил та їхнього найманого загону вбивць, оскільки російській владі не вдається переконати солдатів у справедливості війни проти цілого народу.
Зіткнення між військовими компаніями за військовий грабіж
Протягом багатьох місяців ми спостерігали ескалацію цього конфлікту, який став основою для кризи та заколоту “вагнерівських” військ. Пригожин із Бахмута доніс, що йому не прислали боєприпасів, і перед горою трупів своїх найманців звинуватив міністра Шойгу і командувача армії Герасимова в тому, що вони несуть відповідальність за ці смерті через їхнє невміле ведення війни. Образи на їхню адресу росли, не згадуючи Путіна, але натякаючи на те, що з Кремля війною може керувати “злий дідусь”. У цих рамках Пригожину вдалося постати тим, хто зумів узяти місто Бахмут, змусивши Путіна визнати “Вагнер”. Натхнений таким співвідношенням сил, Пригожин в останні тижні перед своєю масовою аудиторією в Росії став ставити під сумнів фундаментальні аргументи, якими було прикрито вторгнення, заперечуючи, що уряд Зеленського або саме НАТО готувало агресію.
Передісторія конфлікту між Пригожиним і вищим командуванням збройних сил Росії полягала в зобов’язанні “Вагнера” підписати “договори” з Міністерством оборони про продовження мародерських операцій, які поклали б край незалежності загонів “Вагнера” і перевели б їх у повне підпорядкування командуванню Збройних сил РФ. Було прийнято те, що Пригожин зрозумів як рішення політичного і військового керівництва країни вивести його з гри. Тобто ліквідувати його багатомільярдний бізнес із “Вагнером”. Кілька тижнів тому було видано постанову, що з 1 липня всі контракти на військову службу проходитимуть через контроль Шойгу, міністра оборони (у якого теж є своя ПВК). Зрозуміло, що це послужило спусковим гачком для відходу з України і підготовки маршу “За справедливість” на Москву.
Передбачуваний “напад” на табір “Вагнера”
Пригожин за допомогою досить заплутаних відеороликів заявив, що артилерія
регулярної російської армії обстріляла його з тилу, що призвело до жертв і руйнувань. З цього і виник похід, який розпочався зі взяття аеродрому і міста Ростова-на-Дону, де розташовується штаб Південного військового округу Збройних сил РФ, і де був тоді Шойгу. Коли Пригожин приїхав, Шойгу вже втік. При цьому Пригожин зустрівся з військовими начальниками Південного округу і зажадав, щоб Герасимов і Шойгу прийшли поговорити з ним. Не отримавши відповіді, він залишив Ростов під своїм контролем і попрямував на північ, де взяв під свій контроль Воронеж. Звідти він продовжив свій похід “за справедливість” у бік Москви, зупинившись спочатку в Липецьку, а потім, не доїжджаючи до Тули, всього за 200 км від Москви. “За що була війна? Війна потрібна була Шойгу, щоб отримати Зірку Героя… Війна була потрібна олігархічному клану, який править Росією”, – сказав він. Прямо суперечачи твердженням Путіна про те, що Москва вистояла проти контратаки Києва, Пригожин також звинуватив російське військове керівництво у брехні громадськості про масштаби своїх втрат і невдач в Україні. “Російська армія відступає на всі боки і проливає багато крові… Те, що нам говорять, – глибокий обман”. Президент Білорусі Олександр Лукашенко, путінська маріонетка, заявив про посередництво і запевнив у своїй заяві, що для “Вагнера” досягнуто “абсолютно вигідної і прийнятної” угоди і що Пригожину надано “гарантії безпеки”, не уточнивши, що саме. Хід Пригожина був украй ризикованим, він розраховував на порушення субординації в Генштабі. У ніч із п’ятниці і весь день суботи Пригожин перейшов Рубікон, загнаний у кут боротьбою з Шойгу. Він почав свій бунт. Президент Путін, який до цієї суботи допускав застереження Пригожина і його сварки з міністром оборони, звинуватив главу найманців, якого він звинуватив у державній зраді, у тому, що він “завдав ножа в спину російському народу”. І пообіцяв розтрощити його: “Наша реакція буде рішучою”, – сказав він у посланні до нації. У лютій промові з приводу того, що він вважав особистою зрадою з боку Пригожина, який досі залишався вірним главі Кремля і не згадував його у своїх нападках на Шойгу, московські еліти і “корумпованих бюрократів”, Путін не залишив місця для сумнівів. Не згадуючи імені Пригожина, хоча він і робив це, говорячи про “Вагнера”, у найчистішому стилі Кремля проти своїх ворогів, російський вождь порівняв повстання цієї суботи з революцією 1917 року, що зруйнувала Російську імперію, “коли країна боролася в Першій світовій війні, але вони вкрали перемогу”, – сказав він. “Ми не дозволимо цьому повторитися. Ми будемо захищати наш народ і нашу державу від усіх загроз, включно з внутрішньою зрадою. Неприборкані амбіції та особисті інтереси призвели до зради нашої країни і нашого народу”, – сказав Путін у п’ятихвилинній промові, записаній і трансльованій у суботу вранці по державних каналах.
Нарешті, у суботу Пригожин подвоїв ставку і заявив в аудіозверненні, яке транслювалося в його Telegram-каналах, що Путін “глибоко неправий” і що “вагнерівці” не зрадники, а справжні патріоти Росії. “Ніхто не буде здаватися на вимогу президента, ФСБ або кого б то не було. Ми не хочемо, щоб країна жила в обмані, корупції та бюрократії”, – заявив Пригожин за кілька годин до оголошення про виведення військ, розпалюючи риторику проти еліти регулярної армії, яку він звинуватив у відправленні погано підготовлених людей в українську “м’ясорубку”, поки олігархи і чиновники багатіли.
Кінець, який може бути початком
Заколот найманців групи “Вагнер” відбувається на тлі того, що російське вторгнення не змогло перемогти український опір через 16 місяців після початку вторгнення. Група “Вагнер” була включена у військові дії Росії після поразки російських військ військ під Києвом, щоб переломити ситуацію поразки і військового глухого кута. Озброєна до зубів і з 50 000 найманців (багато з них набрані з російських в’язниць), групі”Вагнер” знадобилося вісім місяців, щоб повністю зруйнувати і взяти місто Бахмут, з величезними людськими втратами, оцінюваними в 20 000 найманців. Протягом всієї битви за Бахмут сили українського опору змушували Пригожина ставити під сумнів командування війною і погрожувати відходом з Бахмута. Невдачі у військовій галузі викликають необхідність централізації російських сил для протистояння українському опору з включенням груп найманців у регулярні війська. Ця централізація не була прийнята Пригожиним, який підготував заколот із захопленням Ростова-на-Дону, штабу південного командування, і похід “за справедливість” на Москву з метою укладення договорів із Кремлем і, зрештою, викликати зміну російського військового командування. Цей заколот викликав, як мінімум, самовдоволення частини військової ієрархії. Через 36 годин бунт був розпущений після таємної домовленості між Пригожиним і білоруським диктатором Лукашенком. У той час як заколот являв собою банкрутство командування російськими військами, секретні переговори оголили слабкість Путіна, який пообіцяв придушити заколотників. Заколот оголив труднощі російських військових і відкрив серйозну кризу в політичному режимі країни з ослабленням Путіна і військового командування. Історично склалося так, що військові невдачі призводили до криз у політичному режимі і навіть призводили до падіння правителів. Так було в російсько-японській війні 1905 року, у Першій світовій війні, у війні в Афганістані і в першій війні в Чечні. Військова невдача в Україні може вирішити майбутнє Путіна і режиму ФСБ-олігархії. Ситуація українського контрнаступу Український контрнаступ, що розпочався 5 червня, все ще перебуває на початковій стадії виявлення флангів російської лінії оборони, що складається з траншей і мінних полів. Цьому передувала серія українських операцій на території Росії, насамперед у Бєлгородській області, з метою підірвати бази російських військ і шляхів постачання. На даний момент українські сили відбили вісім сіл у Запорізькій області та беруть в облогу Бахмут у Донецькій області. Однак в українських сил немає гегемонії в повітрі і немає сучасних винищувачів. Російські сили ослаблені, з величезними людськими втратами і труднощами з відновленням запасів зброї та боєприпасів, і, отже, не можуть здійснювати військові наступи. З цієї причини вони перебувають в обороні, окопалися, але їхнє командування, як і раніше, готове сприяти руйнуванню української інфраструктури і втечі населення. Вони регулярно обстрілюють цивільні об’єкти у великих містах України. 6 червня російські війська підірвали греблю Нова Каховка зсередини, спричинивши сильну повінь вниз за течією і спустошивши гігантське водосховище вгору за течією, порушивши водопостачання сільського господарства і міст, а також завдавши шкоди довкіллю навколишньому середовищу та атмосфері. Крім того, російська окупація Запорізької АЕС ставить в заручники окупантів усе українське і навіть європейське населення.
Лицемірство НАТО
З 13 по 23 червня НАТО провело найбільші у своїй історії військово-повітряні навчання, під час яких у Європі було задіяно 250 винищувачів F-16. Міністри оборони країн
НАТО, зібравшись 15 і 16 червня в Брюсселі, ухвалили рішення не постачати Україні сучасні винищувачі F-16, і це рішення може бути переглянуто в майбутньому.
Це рішення узгоджується зі стратегією США і Євросоюзу щодо ослаблення, але не повалення Путіна і його режиму. Криза з найманцями групи “Вагнер” посилила необхідність зберегти Путіна, не дозволивши ультравійськовим лідерам або корисливим авантюристамприйти до влади в Росії. Імперіалістичні держави організували в Лондоні 21 і 22 червня Конференцію про відновлення України з метою підготовки контролю над економікою і багатством України з боку великих західних корпорацій. На цю політику налаштований уряд Зеленського . Прикладом тому стало рішення міскої влади заборонити населенню буріння свердловин на воду в місті Кривому Розі, околиці якого страждають від нестачі води через вибух греблі Каховської ГЕС. Зеленський хоче нав’язати приватизацію води через монополію на свердловини .
Вся підтримка українському опору робітників та страждання, завдані українському населенню, неоціненні, але вони не дійшли до того, щоб повернути назад широку підтримку військових дій з витіснення російських військ . Мільйони робітників беруть участь у військових діях , будь то на передовій або в тилу, перешкоджаючи російському завоюванню і незважаючи на неоліберальну політику уряду Зеленського, який створює труднощі для населення. Цьому робітничому опору ми повинні спрямувати міжнародну робітничу солідарність за допомогою таких кампаній, як “Допомога робітникам Україні”, яка нещодавно направила свій третій конвой . Що стосується російських мас, то вони боялися не громадянської війни , а приходу до влади садиста, який вбиває людей молотом. Ми поновлюємо наш ЗАКЛИК ДО РОБОЧИЙОГО КЛАСУ І РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ організовуватися і об’єднуватися проти війни , проти мафіозних олігархів і покласти кінець путінській диктатурі.
– Дати зброю українському опору!
– Підтримуємо акції проти війни в Росії! Свободу політв’язням, які утримуються у путінських в’язницях!
– Мир без анексій! За вигнання російських військ з усієї території України, включно з
Донбасу і Криму!
– За робітниче відновлення України! За соціалізацію води і всіх основних товарів та всієї критичної інфраструктури !
– За незалежну Україну! За робітничий уряд!