Пт Бер 01, 2024
П’ятниця, 1 Березня, 2024

МИНУЛА МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ КАМПАНІЇ РОБОЧОЇ ДОПОМОГИ БОРОТЬБІ РОБОЧИХ УКРАЇНИ

У середині грудня в рамках кампанії Робочої допомоги боротьбі робітників України відбулася онлайн-конференція. У ній взяли участь близько 200 осіб з Європи, Латинської Америки, США, Африки, Азії, які представляють організації, які беруть участь у цій кампанії солідарності. В т.ч. самі борці з Незалежної Профспілки Гірників Кривого Рогу, котрим і спрямовується допомога кампанії. Товариші в інших країнах мали можливість безпосередньо послухати українських товаришів про ситуацію на місці і поставити запитання. Нижче ми публікуємо текст виступу голови профспілки гірників у Кривому Розі Юрія Самойлова та його відповіді на запитання.

Хочу привітати всіх учасників конференції з Кривого Рогу, України. Зараз у місті після вчорашнього ракетного обстрілу потихеньку налагоджується життя. Під час обстрілу загинуло кілька людей, у тому числі й діти. Багато поранених. Ракета впала прямо в робочому районі, там живуть тільки сім’ї робітників-шахтарів, вони всі один одного знають, в принципі багато моїх знайомих. Тільки нещодавно я зміг знайти свого бухгалтера, який жив у цьому дворі. Слава богу, з нею все-таки добре.

Лінія фронту відсунулася, але кількість ракетних ударів по місту сильно зросла. Удари практично за день, у нас жертви серед мирних жителів. Військових частин у місті вже практично немає, але удари ракет по місту стали частіше. Усі бояться зими, бо у багатьох будинках немає опалення, а температура… морози вже в нас. Особливо за дітей боязко. Причому школи теж у нас не працюють і садки. Тому що ракета прилетіла — школа знаходилася на метрів 50 від цього місця, де впала ракета, там де діти навчаються. Вчилися, точніше. Школа також зруйнована. Ракета вдарила таку силу… Я раніше не бачив, як ракети вибухають. На кілька сотень метрів є руйнування. Майже всі будинки в цьому районі без вікон. Тож люди ще не відійшли від шокового стану. Одна з наших шахт там поряд, тож там багато членів нашої організації. Я так емоційно кажу, вибачте, зазвичай я більш стриманий. Дуже страшно за дітей. Діти-то до чого? Тут немає військ. Тут тільки мирні люди, які не розуміють, чого нас бомбять. Тут і таких сильних енергосистем. Але ракети летять щодня на наше місто. Кожен день.

Це страшно. Але я вам так скажу: ніхто тут не скиглить. Ніхто. Ми знаємо, що ми переможемо. Навіть маленькі діти знають, що ми переможемо. Моя правнучка, якій 4 роки, вона знає, що ми переможемо. Внучка, 10 років, вона чітко знає, хто ворог, і за що ми боремося, за що бореться Україна. Не кажучи вже про мого онука, який зараз на фронті, і сина.

Дуже велика підтримка від нашого руху, яку ви створили. І ось зараз ми всі зібралися, щоб обговорити ці теми. Дуже велика підтримка, повірте мені. Навіть те, що ми… Ми підтримуємо нашу профспілку. Але якщо взяти всіх, хто в нашій профспілці покликаний до армії, то це фактично одна бойова бригада, тобто тактична одиниця. А ми змогли їй допомогти дуже здорово і зараз допомагаємо. Ті ж самі генератори, які ми привезли влітку, зараз рятують від холодів, морозів. Люди матимуть змогу обсушити взуття, зв’язатися з рідними, бо є електроенергія. Ми конкретно надаємо допомогу людям, які воюють. Також ми дуже вдячні вам за це все.

Наразі йдуть різдвяні кані-кули, свята. Я помітив, що діти, незважаючи на війну, хочуть ялинку, і всі ці подарунки, які вони звикли отримувати у мирний час. Тому ми вирішили таки відзначати — я вирішив назвати їхнє робоче різдво, або різдво для робітників. І в принципі, справа для наших дітей, свято… Незважаючи на те, що в нас ситуація схожа, я сказав би, на ленінградську блокаду — хто розуміє цей наратив, коли в місті немає тепла, всі бояться, що не буде їжі, немає води. Але ми переможемо. Ми завжди перемагаємо. Всі. Вибачте, важко казати. В принципі дуже бере, якийсь напружений ці кілька днів. Дякую, що вислухали.

Далі Юрій відповів на запитання.

У принципі, так, як зараз надається допомога, вона налагоджена, більш-менш, незважаючи на те, що перебувають багато далеко. Там деякі суми грошей були перераховані на профспілку, і ми на ці гроші купували теплі речі, одяг для військових та обладнання для тепла та світла. І цим займатимемо всю зиму. Теплий одяг і забезпечення теплового режиму як во-юючих, і, швидше за все, вже буде направлено на членів профспілки, які дуже постраждали від бомбардувань у самому місті. Наприклад, у кого багато дітей у сім’ї.

З приводу, чим займається профспілка, крім війни… Ми порівняно невелика профспілка. Ми налічуємо 2,5 тисяч членів профспілки. Де ми працюємо здебільшого – це шахти, заводи металургійні та машино-будівельні заводи міста Кривого Рогу. Це індустріальне велике місто, близько 700 тисяч жителів. Десь близько 200 тисяч працюють на заводах та шахтах. У нас створено дуже великий юридичний відділ, там налічується сім юристів, і ми постійно перебуваємо у судах з роботодавцем. У нас практично кожен день суди. Ми позиваємося до роботодавця. Така схема. Ми нещодавно підтримували частину шахтарів, які страйкували далеко від нас, але також в Україні, в Нововолинську, це Західна Україна, це вугільні шахти. І роботодавці хочуть їх, звичайно, користуючись моментом, забрати собі. Наразі йде великий переділ власності в Україні. Дуже великий. Це пов’язано з чехардою із законами, які дедалі менше дають прав простим робітникам. Тому ми постійно захищаємо своїх членів профспілки.

З приводу страйків, у нас на даний момент фактично йдуть процеси, які можуть призвести до протестних дій. Тому що становище робітників все погіршується і погіршується. Один із прикладів, це коли відбуваються відключення електроенергії в місті, під землею залишаються до двох тисяч шахтарів, і підняття їх на поверхню проводиться дуже повільно, протягом доби вони піднімаються на поверхню, тому що глибина велика і без електроенергії дуже складно. -Дити. Це повторюється дуже системно і люди дуже напружені в цьому плані.

Також один із кричучих прикладів, це коли на заводі і на шахті сирена, всі повинні піти в укриття… Людина пішла чи не пішла в укриття, але заробітна плата йому зупиняється. І таких прикладів дуже багато. Наприклад, у нас були до війни підвищені відпустки, зараз це все ліквідовано. Раніше до війни роботодавець без профспілки не міг звільнити робітника, а зараз це їм дозволено. Вони використовують війну для досягнення своїх надприбутків, ми це знаємо.

Ще скажу по роботі на всеукраїнському рівні. На профспілку пішов дуже великий тиск. Зараз під слідством знаходиться наш голова всеукраїнської профспілки гірників Михайло Волинець. Це пов’язано з тим, що навіть під час війни були випадки, коли багаті примудрялися торгувати, вели комерційну діяльність з російськими компаніями, через Білорусь із закупівлі вугілля. Він це озвучував і тому проти нього пішло переслідування.

Український робітничий клас у принципі легкий на підйом, і найменший спалах може призвести до хвилювань. Це факт. До конференції мені дзвонило багато людей і говорило, що через ці прильоти ракет може відбутися хвилювання на заводах і шахтах. І ясно, що ми тут у центрі подій.

Check out our other content

Больше материалов